Лія Бубнова (Коган)

Лія Коган народилась 25 серпня 1911 р. у м. Новоград-Волинському (зараз Звягель).

Родина: батько – Аврам Коган, мати – Хася з родини Литвак.

Лія переїхала до Києва, де працювала касиркою в аптеці на вул. Воровського (зараз вул. Бульварно-Кудрявська). Будинок не зберігся. Вийшла заміж за уродженця Одеси, росіянина за походженням, Григорія Бубнова. У квітні 1935 року у родині Бубнових народився син Валентин. Мешкали вони на вулиці Дмитрівська, 16, у двоповерховому флігелі, де займали одну із кімнат великої комунальної квартири. Будинок не зберігся.

З початком німецько-радянської війни перед єврейським населенням Києва, зважаючи на чутки про ставлення нацистів до них, постав вибір: евакуйовуватись чи ні. Батьки і сестри Лії, які на цей час перебували у Києві, вирішили покинути місто. Вони вмовляли і Лію їхати з ними, однак та відмовилась.

У 20-х числах вересня до їхньої квартири прийшли нацисти, які шукали радіо, зброю або горілку, однак нічого не знайшли. Лія запросила їх на чай з пирогом, вони погодились. Розмова йшла німецькою мовою. Один із нацистів помітив інтерес Валентина до вигляду німецьких солдатів і дав хлопцю, який тоді хворів, погратись із каскою.

28 вересня з’явилось оголошення про збір євреїв Києва та околиць на 8 годину 29 вересня 1941 року на розі вулиць Мельникова та Дегтярівської. Родина почала готуватись. Валентин згадував, що ввечері 28 вересня батьки сказали йому лягти спати раніше. Батько витяг велику валізу і став разом із мамою збирати її речі. Хлопчик не міг заснути і попросив Лію розказати казку. Вона почала співати стару єврейську мелодію, і він заснув, тримаючи маму за руку.

Валентину сказали, що Лія їде до родичів у Новоград-Волинський і скоро повернеться. Він намагався вкласти у мамину валізу свою іграшкову рушницю, бо сподівався, що мама візьме його з собою.

Лія Бубнова загинула у Бабиному Яру 29 або 30 вересня 1941 року.

Її чоловік та син врятувались. Саме Валентин, син Лії, зберіг пам’ять про неї.