Ілля Галант

 Ілля Галант (при народженні Гілель Ґланц) — незаслужено забутий український історик-археограф, гебраїст, педагог, письменник. Народився у 1865 році у Ніжині.

Родина: Ілля Галант мав дружину Клару і доньок Анну та Олену.

Майбутній науковець здобув домашню релігійну освіту, навчався у школах рідного Ніжина. Фактично займався самоосвітою, маючи можливість шліфувати талант і тягу до минувшини у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька. В інститутській бібліотеці Галант і розпочав свій професійний шлях: саме там він самостійно опанував методику роботи з архівами.

У 1890-х роках Ілля Галант переїхав до Києва, де викладав єврейське віровчення (юдаїзм) у Другому Київському комерційному училищі, що розміщувалося на вул. Пушкінській, 28/9 (зараз вул. Чикаленка), а також — у єврейській релігійній школі, Талмуд-Торі на Подолі. Паралельно досліджував рідкісні матеріали з єврейської історії у Київському центральному архіві давніх актів при Київському університеті: метричні книги, пінкаси (реєстри єврейських громад) та поліцейські справи. 

Знання івриту дозволило Галанту аналізувати внутрішні матеріали кагалів (єврейських громад). Друкувався у багатьох тогочасних часописах, зокрема у першому в Україні історичному журналі «Киевская старина».

Головною темою досліджень історика став українсько-єврейський синтез. В давніх текстах Галант знаходив факти мирного співіснування та взаємодопомоги між українським та єврейським народами. Особливу увагу вчений приділяв контраверсійним темам в непростій історії проживання єврейства на українських землях, зокрема вивчав судові справи за звинуваченнями у так званих «кривавих наклепах», ритуальних процесах, досліджував історію антиєврейського насилля.

У 1919 році Галант ініціював створення Жидівської історико-археографічної комісії при Всеукраїнській академії наук, яку й очолив у 1924 році. Впродовж п’яти років  існування комісія підготувала до друку й видала дві частини «Збірника праць жидівської історично-археографічної комісії», ввела в науковий обіг унікальну колекцію документів, які фіксували політичне, економічне, релігійне та культурне життя євреїв України.

Комісія підтримувала наукові контакти з єврейськими установами в Західній Європі. Впродовж усього періоду свого існування вона зазнавала ідеологічного тиску з боку радянського партійного керівництва УРСР за «націоналізм і буржуазність». Ліквідована  у 1929 році.

Загинув учений та, ймовірно, його сім’я під час масових розстрілів у Києві в Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 року. Меморіальний комплекс Яд Вашем у Єрусалимі включив ім’я історика до списків жертв Голокосту.

Зараз триває активне повернення імені Іллі Галанта як дослідника єврейської культурної спадщини у наукову спільноту України.