| Рік народження: | 1865 |
| Дата загибелі: | 29-30 вересня 1941 року |
| Адреса Каменя спотикання: | вул. Чикаленка, 28/9 |
| Дата встановлення Каменя спотикання: | 05.10.2026 |
| Дослідницькі команди | |
| Піклувальник | Так |
Ліцей №173 м. Києва
Валерій Негматов, вчитель історії
Віолетта Петруньок
Тетяна Неділько
Дарина Суздол
Єлизавета Шестакова
Ілля Галант (при народженні Гілель Ґланц) — незаслужено забутий український історик-археограф, гебраїст, педагог, письменник. Народився у 1865 році у Ніжині.
Родина: Ілля Галант мав дружину Клару і доньок Анну та Олену.
Майбутній науковець здобув домашню релігійну освіту, навчався у школах рідного Ніжина. Фактично займався самоосвітою, маючи можливість шліфувати талант і тягу до минувшини у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька. В інститутській бібліотеці Галант і розпочав свій професійний шлях: саме там він самостійно опанував методику роботи з архівами.
У 1890-х роках Ілля Галант переїхав до Києва, де викладав єврейське віровчення (юдаїзм) у Другому Київському комерційному училищі, що розміщувалося на вул. Пушкінській, 28/9 (зараз вул. Чикаленка), а також — у єврейській релігійній школі, Талмуд-Торі на Подолі. Паралельно досліджував рідкісні матеріали з єврейської історії у Київському центральному архіві давніх актів при Київському університеті: метричні книги, пінкаси (реєстри єврейських громад) та поліцейські справи.
Знання івриту дозволило Галанту аналізувати внутрішні матеріали кагалів (єврейських громад). Друкувався у багатьох тогочасних часописах, зокрема у першому в Україні історичному журналі «Киевская старина».
Головною темою досліджень історика став українсько-єврейський синтез. В давніх текстах Галант знаходив факти мирного співіснування та взаємодопомоги між українським та єврейським народами. Особливу увагу вчений приділяв контраверсійним темам в непростій історії проживання єврейства на українських землях, зокрема вивчав судові справи за звинуваченнями у так званих «кривавих наклепах», ритуальних процесах, досліджував історію антиєврейського насилля.
У 1919 році Галант ініціював створення Жидівської історико-археографічної комісії при Всеукраїнській академії наук, яку й очолив у 1924 році. Впродовж п’яти років існування комісія підготувала до друку й видала дві частини «Збірника праць жидівської історично-археографічної комісії», ввела в науковий обіг унікальну колекцію документів, які фіксували політичне, економічне, релігійне та культурне життя євреїв України.
Комісія підтримувала наукові контакти з єврейськими установами в Західній Європі. Впродовж усього періоду свого існування вона зазнавала ідеологічного тиску з боку радянського партійного керівництва УРСР за «націоналізм і буржуазність». Ліквідована у 1929 році.
Загинув учений та, ймовірно, його сім’я під час масових розстрілів у Києві в Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 року. Меморіальний комплекс Яд Вашем у Єрусалимі включив ім’я історика до списків жертв Голокосту.
Зараз триває активне повернення імені Іллі Галанта як дослідника єврейської культурної спадщини у наукову спільноту України.
Передрук статті Іллі Галанта “Київський митрополит Петро Могила та його ставлення до євреїв” у журналі Киевская старина (т. 89, Травень 1905).