Ісаак Лібович

Ісаак Лібович народився 22 серпня 1923 р. в Києві.

Родина: Ісаак жив на вул. Бориса Жаданівського (зараз Жилянська), 142 з батьками Мойсеєм та Анною, братом Наумом і сестрою Софією. Наприкінці 1930-х років батько помер, тому мама самостійно виховувала дітей. Після школи Ісаак не продовжив навчання, а пішов працювати токарем на завод «Ленкузня».

Під час німецької окупації Києва, 29 вересня 1941 року, за наказом німців, Ісаак разом із матір’ю та молодшим братом пішов на збірний пункт для євреїв в Бабин Яр. Їх проводжала подруга Ісаака, шістнадцятирічна Тамара Крилова. Дорогою, не доходячи до Лук’янівського ринку, Ісаак і Тамара змогли залишити колону. Саме вона допомогла йому вижити: привела в квартиру своєї знайомої на вул. Короленка (зараз Володимирська), 51, де він переховувався, приносила їжу та дістала документи на чуже ім’я.

Пізніше нацисти все ж затримали Ісаака. Серед інших затриманих виявився чоловік, який впізнав Ісаака і назвав його справжнє прізвище. Німці встановили єврейське походження хлопця, побили його і перевели до гестапо. Через кілька днів Ісаак разом з іншими ув’язненими втік. Після втечі він переховувався у Києві, а Тамара знову допомогла йому отримати нові документи і сховатися під іншим ім’ям.

Під час облави навесні 1942 року нацисти затримали Ісаака і Тамару та відправили до Німеччини. Вони жили в селі поблизу Магдебурга і працювали на німецького фермера. Тамара постійно допомагала Ісааку приховувати єврейське походження. Коли виникла небезпека викриття, він переховувався. У 1943 році у них народилася донька Євгенія, яка прожила лише два роки.

Навесні 1945 року американські війська звільнили територію, де вони перебували. Після цього радянська адміністрація направила Ісаака до трудової армії, а згодом – працювати на шахтах Донбасу. Через деякий час він повернувся до Києва, але через відсутність документів його затримали. Зрештою суд ухвалив рішення про звільнення.

З 1946 року Ісаак працював у тресті саночищення Києва. Спочатку був старшим майстром з прибирання вулиць, пізніше став начальником ділянки Ленінського району (зараз є частиною Шевченківського). Разом із Тамарою Криловою він жив у гуртожитку для працівників тресту, а в 1964 році родина отримала окрему квартиру на вул. Високовольтній (зараз Миколи Василенка), 25.

У 1970-х роках у Ісаака зʼявилися проблеми зі здоров’ям: кілька серцевих нападів, операція на шлунку. Пізніше лікарі виявили рак легенів.

Ісаак Лібович помер 29 березня 1988 року в Києві. Його поховали на Лісовому кладовищі (19 ділянка, 2 ряд, 17 могила).