Рік народження | 1910 |
Дата арешту | 1943 |
Місце загибелі | Київ |
Дата загибелі | 1943 |
Адреса каменя спотикання | Берестейський проспект, 25а |
Дата встановлення Каменя спотикання | 23 вересня 2025 |
Дослідницькі команди | Керівниця команди — Ольга Лімонова, вчителька історії НВК «Ерудит» Солом’янського району, учасниці — учениці цього ж НВК: Софія Науменко, Діана Артенян, Ольга Діброва, Поліна Бобровська. Команда поставила перед собою особливу мету: вшанувати пам’ять про тих людей, які в нелюдський час намагались врятувати євреїв від загибелі, але за це поплатились власним життям. |
Петро Четвериков народився у 1910 році.
Родина: був одружений з Марією Волковою. Подружжя мало сина Леоніда Сисака, який народився у 1934 році. Саме Леонід зберіг пам’ять про батьків і розповів про їхню діяльність.
Під час Другої світової війни та німецької окупації Києва Петро Четвериков і його дружина Марія брали активну участь у київському радянському підпільному русі опору. Їх будинок на Шулявці за адресою пров.Старопіщаний, 7, кв. 3 був явочним пунктом — місцем, де влаштовувались таємні зустрічі підпільників для передачі інформації та отримання завдань.
Леонід згадував, як одного разу, весною 1942 року, застав вдома 12-річну дівчинку, яку прихистили батьки і яка залишилася у них на півмісяця. Нічліг їй влаштували під ліжком батьків, спустивши ковдру аж до підлоги. Згодом її відправили до села, в сім’ю, де вона жила як донька.
Через деякий час в домі з’явилася інша дівчина 17 років. Під час облави вона вистрибнула з вікна і, тікаючи від нацистів, потрапила до Четверикова. Залишати її на довгий час в явочній квартирі було небезпечно, тому дівчину переправили до партизанського загону. У 1942 році вона загинула.
Петро Четвериков був заарештований гестапо і загинув у 1943 році.
Всій сім’ї рятівників — Петру, Марії і Леоніду — присвоєно звання Праведник Бабиного Яру.