Клавдія Винокурова (П`яних)

Клавдія Винокурова (П`яних) народилася у 1914 році.

Родина: батьки Клавдії, Тимофій і Анастасія П’яних, і молодша сестра Люба жили в Києві за адресою вул. Вознесенська, 68 (зараз приблизно кінець Вознесенського узвозу). Клавдія була одружена із євреєм Соломоном Винокуровим, подружжя мало сина Володимира.

Після нападу Німеччини на СРСР чоловіка Клавдії призвали до Червоної Армії. Під час відступу, після поранення, він потрапив у полон, де, щоб вижити, видавав себе за українця. Утримували його в Дарницькому концтаборі для військовополонених в Києві.

Клавдія разом з сестрою Любою розшукала чоловіка і змогла витягнути його з концтабору. Соломон повернувся в дім батьків своєї дружини. А після одужання разом з друзями по полону перейшов через лінію фронту і знову опинився в лавах Червоної Армії. У 1943 році він загинув під Новочеркаськом Ростовської області.

Клавдія Винокурова була розвідницею в радянському партизанському загоні «Максим», часто ходила на завдання. Її сину Вові тоді було лише 5 років — і про нього піклувалися її батьки і сестра Люба. 

Німці вистежили Клавдію, заарештували вдома і відвезли в гестапо. Вова в цей час спав в іншій кімнаті, його, на щастя, не помітили. Хлопчик прокинувся і вийшов через інші двері на двір. Там його побачила сусідка Анастасія Дубко і забрала до себе. Вона ховала Вову два дні. 

Клавдія Винокурова була розстріляна в липні 1943 року, але про це рідні дізналися тільки після звільнення Києва від нацистської окупації.

Син Клавдії Володимир Винокуров закінчив автодорожний технікум, відслужив в армії, став головним механіком на автопідприємстві. Одружився, виростив сина. Помер у 1978 році.

У 1995 році Клавдія та її батьки Тимофій і Анастасія П’яних отримали звання Праведник Бабиного Яру.

Посилання та документи:

1. Відомості про Клавдію на пошуковому порталі Документального фонду Національного музею історії України у Другій світовій війні