
| Рік народження | 1904 |
| Дата арешту | червень 1943 |
| Місце загибелі | Київ |
| Дата загибелі | червень 1943 |
| Адреса Каменя спотикання | Парк імені Івана Крамського |
| Дата встановлення Каменя спотикання | 24 жовтня 2025 |
| Дослідницькі команди | Керівниця команди — Ольга Лімонова, вчителька історії НВК «Ерудит» Солом’янського району, учасниці — учениці цього ж НВК: Софія Науменко, Діана Артенян, Ольга Діброва, Поліна Бобровська. Команда поставила перед собою особливу мету: вшанувати пам’ять про тих людей, які в нелюдський час намагались врятувати євреїв від загибелі, але за це поплатились власним життям. |
Марія Рожновська народилась у 1904 році.
Родина Рожновських, із доньками Марією та Юзефою, проживала у Києві в районі Святошино на вул. Петропавлівській, 74 і входила до підпільної організації. Марія була одружена з Семеном Жигалюком, подружжя виховувало доньку Манюсю Сикоржицьку.
По сусідству з Рожновськими жила сім’я Сіренко, донька яких Валентина була одружена з євреєм. Її чоловік Шльома Гер пішов на фронт.
29 вересня 1941 року, коли німці наказали всім євреям прибути до пункту збору, велика сім’я Гер пішла до Бабиного Яру. Зібралася і Валентина Сіренко-Гер з синами Сашком та Аліком. Проте батьки вмовили її не йти, бо вона чекала на третю дитину. Вони привели доньку з онуками до себе на Святошин.
Після розстрілів в Бабиному Яру німці почали виловлювати Києвом уцілілих євреїв.
Побоюючись за долю онуків, мати Валентини звернулася до сусідки Марії Рожновської з проханням заховати Сашка і Аліка.
Марія з сестрою Юзефою ховали їх у знайомих, вулицями водили закутаними мало не з головою. Часто ночували з ними в підвалах, поки не знайшли підходящої квартири на вул. Круглоуніверситетській, 19. Алік був старшим і багато що розумів, а Сашко весь час плакав. Сестри Рожновські носили дітям їжу, купали їх.
На початку січня 1942 року Юзефа відвела дітей до родини Гладченків: Трохима і його доньок Шури, Ніни і Люди. Тут, в Кучминому провулку, хлопці прожили аж до визволення Києва. До них приєдналась і їхня мати Валентина з новонародженою донькою.
Якось влітку 1943 року Юзефа Рожновська пішла на завдання, а по поверненню дізналася, що її сім’ю заарештувало гестапо. Марію Рожновську, її чоловіка, доньку та інших членів родини розстріляли в Бабиному Яру. Вони заплатили своїм життям за порятунок єврейських сімей і зв’язок з партизанами.
Після війни Юзефа Рожновська вийшла заміж і взяла прізвище Чернецова. Працювала маляром-штукатуром. Валентина Гер з трьома дітьми дочекалась чоловіка з фронту. У 1946 році в них народився син Леонід. У 1979 році вона переїхала до дітей Нонни і Леоніда до США, де прожила до 1997 року.
Марія Рожновська та її сестра Юзефа були вшановані званнями Праведників народів світу. Марія — посмертно. Також званнями Праведників народів світу була вшанована родина Гладченків, яка переховувала Валентину і трьох її дітей під час нацистської окупації.