-
Ua
-
En
Ua
En
| Рік народження | 02 лютого 1885 |
| Місце загибелі | Бабин Яр |
| Дата загибелі | Вересень 1941 |
| Адреса Каменя спотикання | Київ, Проспект Перемоги 37, КПІ, корпус 1 |
| Дата встановлення Каменя спотикання | 8 жовтня 2021 |
| Дослідницькі команди |
Керівниця команди — Неля Грищенко, старша викладачка кафедри соціології та політології НАУ. Учасники та учасниці: Катерина Королюк (студентка ІV курсу ОПП «Соціологія», НАУ), Володимир Грищенко (студент ІІІ курсу ОПП «Хімічна технологія та інженерія», НАУ), Анастасія Велентій (студентка ІІ курсу ОПП «Фармація» Фахового коледжу Київського міжнародного університету).
Ідея взяти участь у проєкті належить Нелі Грищенко. Вона запропонувала доєднатись до команди студентам тих навчальних закладах, де викладає — і троє студентів зголосилися взяти активну участь. Постать Георгія Бріфа обрали не випадково — задум був дослідити життєвий шлях людини, яка дотична до освіти. І оскільки Георгій Карлович свого часу був викладачем КПІ, а НАУ був створений шляхом відокремлення льотного факультету від КПІ, то саме його біографію команда і обрала для дослідження.
Георгій Бріф народився 2 лютого 1885 року в Києві.
Родина: Батько Георгія Карл Луї Роберт Бріф був німцем за походженням, мав французьке підданство, але в кінці 1870-х років відмовився від нього і прийняв російське. Обіймав посаду наглядача штата Київської міської поліції.
Мати Анна Вікторівна Можейко була донькою чиновника. Георгій мав сестру і брата. Родина Бріфів проживала в Києві по вул. Златоустівській б. 23, кв.5.
З 1893 по 1903 рік Георгій навчався в Київській 4-ій гімназії, де вивчав російську, латинську, німецьку та грецьку мови. По закінченні гімназії вступив на інженерний факультет Київського політехнічного інституту, провчився в ньому до 1905 року і був відрахований за несплату за навчання. Вже за рік поновився в інституті, провчився до 1914 року, але диплом так і не отримав.
В період з 1909 по 1913 рік обіймав посади старшого техніка і помічника головного інженера в Комісії будівництва каналізації в Києві. В Ревелі (зараз Таллінн) брав участь у будівництві кораблебудівного заводу, на острові Даго (Балтійське море) виконував роботи з будівництва та монтажу однієї з перших фабрик штучного шовку.
З грудня 1921 року Георгій Бріф починає викладацьку діяльність. До 1929 року викладав математику та фізику в Київському механічному технікумі. Також завідував учбовою частиною та виробничими та навчальними майстернями.
Все подальше професійне життя Бріфа пов’язано з Київським політехнічним інститутом, який у 1920-1930-х роках зазнав кілька реорганізацій.
З 1929 року Бріф є штатним викладачем Політехнічного інституту, а у 1930-1933 роках — доцентом математики Машинобудівного інституту, одного із галузевих інститутів, утвореного під час реорганізації КПІ. В цей час Георгій Бріф також виконує обов’язки інспектора з учбових справ, завідуючого виробничо-методичним сектором, а згодом і в.о. заступника директора з навчальної частини.
У 1934 році декілька галузевих інститутів (в тому числі Машинобудівний) знову об’єднують. Тепер виш носить назву Київський індустріальний інститут.
Георгій Бріф продовжує викладацьку діяльність тепер в цій структурі на базі КПІ. У 1935 році інститут подає прохання щодо присвоєння Георгію Бріфу звання доцента математики без захисту дисертації.
Бріф був одружений із єврейкою Розалією Бріф. Вона працювала бібліотекаркою в Політехнічному інституті. 29 вересня 1941 року Георгій Бріф супроводжував дружину до місця збору євреїв в Бабиному Яру. Німець за походженням, він залишався поруч з дружиною до останнього і був вбитий разом з нею.
