Василь Михайловський

Василь Михайловський (ім’я при народженні Цезар Кац) народився в Києві 19 листопада 1937 року.

Родина: батько Василя Петро Кац (1902-1941) був директором кафе на Хрещатику, мати Ципа Зільберштейн померла, коли Василю не було ще року. 

До війни Василь разом з батьком і братом Павлом проживав у комунальній квартирі на вулиці Костьольній, 9. Виховувала хлопця няня Анастасія Фоміна (Праведниця народів світу). 

З початком війни брат та інші родичі Василя були евакуйовані до Середньої Азії, а після війни оселились у Москві. Василю та його няні не вдалося евакуюватись з Києва. 

29 вересня 1941 року Василь Михайловський і Анастасія Фоміна приєднались до колони євреїв, які йшли до Бабиного Яру. Дивом уникнувши смерті, вони два тижні переховувались у руїнах Києва.

Анастасія Фоміна привела Василя на вулицю Предславінську, де в будинку колишньої дитячої лікарні організували притулок (дитячий будинок № 2) для дітей-безхатченків, і лишила його з запискою, де було зазначено вигадане ім’я «Вася Фомін». В притулку Василь Михайловський прожив з 1941 по 1945 рік.

Директором притулку була лікар-педіатр Ніна Гудкова (Праведниця народів світу). Разом з іншими працівниками вона переховувала Василя та ще декількох єврейських дітей під час перевірок, які проводили німці в роки окупації Києва.

У 1945 році Василя всиновила родина лікарів Михайловських – Василь Іванович (Праведник народів світу) і Берта Савелівна. У 1957 році Василь Михайловський закінчив школу № 153 ім. О.С. Пушкіна зі срібною медаллю, з 1957 по 1962 рік навчався на будівельно-технологічному факультеті Київського будівельного інституту.

Працював на будівництві Кременчуцької та Київської ГЕС, проєктував газо- і нафтопроводи (зокрема газопровід Уренгой-Помари-Ужгород), в 1990-ті роки очолював проєктно-конструкторське технічне бюро при НДІ Будівельного Виробництва Держбуду України. 

Михайловський був одним із засновників організації «Зікарон Шоа» («Пам’ять Катастрофи»), був заступником голови, відповідальним секретарем громадської організації «Всеукраїнська асоціація євреїв – колишніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів». 

21 серпня 2020 року був нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня, але, на жаль, отримати нагороду не зміг. Орден отримувала його донька Ольга Василівна Фесун. Помер 8 вересня 2020 року після тривалої хвороби.