Василь Михайловський

Василь Михайловський (ім’я при народженні Цезар Петрович Кац) народився в Києві 19 листопада 1937 року в родині Петра Каца (1902-1941), директора кафе на Хрещатику і Ципи Зільберштейн (?-1937 (?1938). До війни разом з батьком і братом Павлом проживав у комунальній квартирі на вулиці Костьольній, 9. Виховувався нянею Анастасією Фоміною (Праведниця народів світу). Василю та його няні не вдалося евакуюватись з Києва. Брат та інші родичі були евакуйовані до Середньої Азії, а після війни оселились у Москві. 29 вересня 1941 року Василь Михайловський і Анастасія Фоміна приєднались до колони євреїв, що йшли до Бабиного Яру. Дивом уникнувши смерті, вони два тижні переховувались у руїнах Києва. Анастасія Фоміна привела Василя на вулицю Предславінську, де в будинку колишньої дитячої лікарні організували притулок (дитячий будинок № 2) для дітей-безхатченків і лишила його з запискою, де було зазначено вигадане ім’я «Вася Фомін». Директором притулку була лікар-педіатр Ніна Гудкова (Праведниця народів світу), разом з іншими працівниками вона переховувала Василя та ще декількох єврейських дітей під час перевірок, які проводили німці в роки окупації Києва (в притулку Василь Михайловський проживав з 1941 по 1945 рік); (за інформацією сина Ніни Гудкової, притулок знаходився на вулиці Предславінській, 19). В 1945 році Василя всиновила родина лікарів Михайловських – Василь Іванович (Праведник народів світу) і Берта Савелівна. У 1957 році Василь Михайловський закінчив школу № 153 ім. О.С. Пушкіна зі срібною медаллю, з 1957 по 1962 рік навчався на будівельно-технологічному факультеті Київського будівельного інституту. Працював на будівництві Кременчуцької та Київської ГЕС, проектував газо і нафтопроводи (зокрема газопровід Уренгой-Помари-Ужгород), в 1990-ті роки очолював проектно-конструкторське технічне бюро при НДІ Будівельного Виробництва Держбуду України (до 1998 року). Був одним із засновників організації «Зікарон Шоа» («Пам’ять Катастрофи») і Всеукраїнської асоціації жертв Голокосту. В останні роки Василь Васильович Михайловський був заступником голови, відповідальним секретарем громадської організації “Асоціація євреїв–колишніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів”. 21 серпня 2020 р. був нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня, на жаль отримати нагороду не зміг, орден вручено доньці – Фесун Ользі Василівні. Помер 8 вересня 2020 року після тривалої хвороби.